9 червня (28 травня) виповнюється 170 років з дня народження Янати Олександра Алоїзовича (1888-1938) - нашого земляка: одного з перших і невтомних організаторів ботанічної науки в Україні, її провідного вченого, котрий успішно розробляв проблеми геоботаніки, флори, рослинності України, сільськогосподарської ботаніки; природозахисника, одного із засновників Українського ботанічного Товариства та «Українського ботанічного журналу», Миколаївського Товариства Любителів Природи» та його друкованого органу – журналу «Природа»…
На 1927 рік він мав понад 150 опублікованих праць з питань флори окремих регіонів України, луківництва і флори лук, сільськогосподарської науки й освіти, дослідної справи, ентомології, музейної справи.
Він завжди знаходив час для природоохоронної діяльності, ставши на кінець 20х років лідером природоохоронного руху України…
Олександр Алоїзович був дуже скромною, дуже роботящою і безкорисливою людиною. Він мало думав про своє матеріальне благополуччя…
У наукових колах Янаті закидали переоцінку «так званих» законів природи, за яким було прагнення зупинити тріумфальне будівництво соціалізму. Вся діяльність Янати О. А. характеризувалась як така, що була скерована на повалення Радянської влади та встановлення української буржуазно-демократичної республіки.
15 березня 1933 року постановою президії сільськогосподарської академії «за протаскивание буржуазных теорий в области борьбы с бурьянами», Яната О. А. був знятий з роботи в Інституті захисту рослин.
Яната, як агроном-практик, висловлювався проти колективізації, вважаючи, що тому процесу мають передувати глибокі економічні дослідження; як еколог, закликав залишити незмінними острівці дикої природи, щоб вивчати продуктивні сили в їхньому первісному комплексі, вчасно виправляючи помилки. Звісно, людина таких поглядів не могла вписатися в хід тодішніх суспільних процесів.
23 вересня 1933 року судова трійка постановила ув’язнити вченого за участь у контрреволюційній групі «УВО» (Українська Військова Організація), за проведення явно ворожої лінії в питаннях боротьби з бур’янами та хворобами сільськогосподарських рослин на 5 років, з висилкою у виправно - трудові табори /Карагандинський, Прорвтабір, Білбалттабір/.
У травні 1938 року повинен був закінчитися термін його ув’язнення. Вчений ще не знав, що 31 липня 1937 року було підтримано клопотання Особливої наради при НКВС СРСР про продовження йому терміну покарання ще на 5 років. Про це він дізнався лише навесні 1938 року… В червні 1938 року Яната О.А. помер у таборі бухти Нагаєво північно – східних виправничо – трудових таборів. Йому виповнилося 50 років.
Вченого поховали на кладовищі в селищі за 19 кілометрів від Теньківської траси. Могили його не знайдено.
10 червня 1964 року стараннями колективу «Української радянської енциклопедії» Ухвалою військового трибуналу Київського військового округу ЯНАТА ОЛЕКСАНДР АЛОЇЗОВИЧ був реабілітований.
Олександр Алоїзович Яната сьогодні є для нас прикладом великого громадянина: як справжній син України, він любив її і працював на її славу, пам’ятаючи при тому про своє родове коріння: в анкетній графі «Національність» він писав - «українець (з чехів)», палко вболівав за науку, мову, культуру, духовне обличчя народу. Від нього залишився необхідний всім досвід життя винятково благородної і цілісної у своїх переконаннях людини.
Пам’ять про Олександра Алоїзовича Янату живе в заповідниках, ботанічних садах, журналах та наукових установах, які діють і досі, на його честь в Миколаєві з’явилася вулиця його імені - «Олександра Янати» /колишня вул. Куйбишева/. Архівні документи, що розміщені в експозиції Миколаївського обласного краєзнавчого музею, можуть ще ближче ознайомити вас з нашим легендарним земляком.
