ІСТОРІЯ МУЗЕЮ

15 (28) грудня 1913 року в культурному житті Миколаєва відбулася важлива подія: було відкрито міський природничо-історичний музей. Основою його експозиції стала унікальна колекція Еммануїла Францева, подарована місту його спадкоємцями. В ній були представлені зразки мінералів, опудала птахів, риб, тварин, корали, губки, гербарії тропічних рослин та багато інших цікавих речей.

Процесом створення міського музею опікувалася комісія, до складу якої увійшли депутати міської думи на чолі з юристом і археологом-аматором Сергієм Гайдученком. Музей розмістили в орендованому будинку на розі вулиць Малої Морської та Великої Морської. Містяни з захопленням зустріли першу експозицію музею, і багато хто відгукнувся на заклик сприяти поповненню колекції. Тож у перші роки після створення вона збагачувалася завдяки численним подарункам, серед яких були археологічні знахідки з Ольвії, етнографічні матеріали, побутові речі міських жителів, зразки холодної та вогнепальної зброї, документи, фотографії, моделі кораблів тощо. А в червні 1918 року до фондосховищ надійшла колекція військового музею 58-го Празького піхотного полку.

Незважаючи на бурхливі події революції та громадянської війни, музей не тільки зберіг свої експонати, а і продовжував набувати нові. Згодом невелике приміщення вже не могло вмістити всю колекцію, тому на її базі було створено два музеї — історико-археологічний та природничий.

Після смерті Сергія Гайдученка, в 1923-1929 роках посаду директора обіймав археолог, краєзнавець Феодосій Камінський. У ті часи музей вже потребував нового приміщення. Згодом ним стала будівля колишньої гауптвахти на Соборному майдані. 10 березня 1929 року, після капітального ремонту приміщення, відбулося урочисте відкриття експозиції. На той час у зібранні музею було більше 19 тисяч експонатів.

28 квітня 1929 року міська влада ухвалила рішення про передачу музею будівлі Адміралтейського собору для виставки до 140-річчя Миколаєва, а потім під військово-морський відділ, у якому зберігалось 856 зразків зброї та військової атрибутики.

На жаль, хвиля політичних репресій не оминула музей, і у вересні 1929 року було заарештовано Феодосія Камінського, пізніше Миколу Лагуту та інших представників творчої інтелігенції, що сприяли роботі закладу.

У 30-ті роки експозиція музею була дуже заполітизованою, що знизило її науковий та естетичний рівень. В цей час музей природи знаходився в приміщенні колишнього реального училища (на розі вулиць Нікольської та Наваринської), і його колекція налічувала 12 тисяч експонатів. Восени 1936 року в зв’язку з реконструкцією Радянського майдану зазнали руйнації Адміралтейський собор та гауптвахта, тому історико-археологічний музей перевезли до будівлі костелу та двоповерхового будинку католицького священика за адресою вул. Декабристів, 32.

В період нацистської окупації та Другої світової війни музей продовжував працювати. При ньому діяла підпільна антифашистська організація під керівництвом Юрія Тарасова.

На жаль, співробітникам музею не вдалося повністю зберегти археологічні матеріали. В листопаді 1943 року значну частину ольвійської колекції німці вивезли до Кенігсбергу, і подальша доля цих експонатів невідома. У листопаді 1950 року відбулося об’єднання історичного та природничого музеїв у один під назвою Миколаївський обласний краєзнавчий музей, якою вона залишається і досі.

У 1960-1980-ті роки активізувалася науково-дослідницька та пошукова робота. Майже кожного року проводилися комплексні експедиції в різні райони області, в результаті яких до фондів музею щорічно надходили нові артефакти.

В цей період музей був змушений збирати матеріали партійних з’їздів, пленумів, «ударних» будівництв тощо. То була «обов’язкова програма», але археологічні дослідження степових курганів, поселень доби бронзи й античності також тривали. В ці часи розпочалося формування особистих фондів видатних миколаївців: інженера-технолога Володимира Рюміна, астрономів Бориса Остащенка-Кудрявцева та Федіра Бредихіна, архіви просвітителя Адріана Топорова, поета Марка Лисянського.

Крім цього, музей придбав частину колекції російських пам’ятних медалей, зібраних родиною Ашиків. Одним із найцікавіших експонатів стала книга «Требник» Петра Могили, надрукована в Києві в 1646 році.

У 1970-1980-ті роки музей зазнав суттєвих змін. Розширився штат співробітників, до його структури увійшли новостворені філії: у 1972 році — Очаківський військово-історичний музей імені О. В. Суворова, у 1975 році — музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині». Великою подією для міста стало відкриття в липні 1978 року Музею суднобудування та флоту — справжньої візитівки міста кораблів. В середині 80-х років філіями також стали музей міста Первомайська та музей «Партизанська іскра» в селі Кримка.

З 1985 по 1995 роки головна будівля музею на вул. Декабристів, 32 переживала складні часи: довготривалий ремонт, неможливість відкриття повнопрофільної експозиції, частина музейних приміщень відійшли до католицького костьолу. Тривалий час працювали лише дві-три виставкові зали. Але попри все робота над поповненням музейної колекції постійно тривала. На початку 2000-х років музейне зібрання налічувало вже близько 180 тисяч предметів.

У 1999 році Миколаївська облдержадміністрація ухвалила рішення передати краєзнавчому музею будівлі комплексу «Старофлотські казарми» — пам’ятник архітектури національного значення, побудований у першій половині ХІХ ст. за проєктом англійського архітектора Карла Акройда за адресою вул. Набережна, 29.

Ремонтні роботи однієї з колишніх казарм були завершені наприкінці 2011 року. І вже за шість місяців у 18 залах розмістилася нова експозиція, яка відображає природно-екологічні особливості краю й історію північно-причорноморських земель від кам’яної доби до середньовіччя. Окрім постійної експозиції, в музеї проходять тимчасові історичні та художні виставки.

Зараз у музеї функціонують п’ять відділів. Співробітники науково-експозиційного відділу займаються вивченням природних особливостей, екологічної ситуації Миколаївського краю та його історії з найдавніших часів до сьогодення. Науковці проводять збір нових музейних предметів, здійснюють атрибуцію експонатів, беруть участь у науковому житті області та країни, проводять виставки, екскурсії та лекції.

Проведення масових заходів, взаємодія з пресою, громадськими організаціями, закладами культури й освіти, підприємствами здійснює відділ науково-просвітницької та методичної роботи. Співробітники цього відділу координують роботу музеїв при підприємствах, установах, організаціях та навчальних закладах. В області таких закладів нараховується майже 160, вони налічують близько 135 тисяч експонатів.

У липні 2014 року в музеї створили відділ пересувних та стаціонарних виставок. Основне завдання відділу полягає в тому, аби об’єднати зусилля різних частин і підрозділів музею з організації виставок у музеї та за його межами. Крім цього, його співробітники займаються науковою робота щодо широкого кола етнографічних проблем.  

Роботу з комплектації, поповнення, збереження, обліку та систематизації музейних предметів здійснює відділ фондів. Станом на початок 2015 року в депозитаріях музею зберігалися близько 250 тисяч експонатів.

При музеї також діє відділ реставрації — окрема служба, що здійснює реставрацію та консервацію музейних предметів, а також проводить художнє оформлення експозиції. Завдяки зусиллям його співробітників багато унікальних речей отримали друге життя.

Зараз музей активно працює на благо миколаївської громади. Щороку нашу експозицію бачать понад 50 тисяч відвідувачів, ми проводимо для них більше 1600 екскурсій, 70 масових заходів і 20 тимчасових виставок. Музей проводить майстер-класи за історичною та етнографічною тематикою: ляльки-мотанки, розпис великодніх яєць воском, іграшки-дергунчики та ін. У 2017 році музей долучився до проєкту «Шлюб за добу» — тепер тут можна подати заяву на реєстрацію шлюбу. За бажання у святковій залі провести урочисту церемонію.